КАРМАЛЮКОВА
ГОРА
Біля
села Гуменці тече невеличка річка, а понад річку гай. Гай зелений, густесенький.
Він підіймається на високу гору. Цю гору називають Кармалюковою. Її знають багато
людей. Колись на цій горі знаходили собі допомогу багато
людей-бідняків.
Пролетіла селами чутка, що
з'явився на цій горі дуже хоробрий, справедливий отаман Кармалюк. Люди говорили,
що він панів карає, а бідним допомагає, від багатих бере, а бідним дає. І пішли
люди до Кармалюка, щоб разом з ним за вкрадену правду боротись. Але не всіх брав
Кармалюк у свої загони. Він відбирав найхоробріших, найсміливіших, тих, що не
пожаліють свого життя за правду.
Зібравши
хоробрих побратимів, Кармалюк водив їх на панів — кривдників людських карати, а
людям правду розказувати, навчав, як з кривдою на двобій ставати. А пристановищем
Кармалюка стала гора. В ній були чудові палати, самоцвітами і золотом обсипані.
Боялись пани повстанців, як вогню. Викликали вони на Кармалюка військо. Те військо
шукало по лісах за Кармалюком, але знайти його не могли. А то рідна земля ховала
своїх синів.
Та розвідали якось пани, де
Кармалюк притулок має, і захотілось їм скарби забрати і Кармалюка впіймати.
Озброїли пани військо величезне і підійшли до самої гори. Відкрились перед ними
двері, що вели в глиб палацу. Кинулись пани скарби забирати, але раптом захиталась
розгнівана гора і закрився вихід. Так і щезли ті пани. А славний отаман Кармалюк
пішов у густі ліси і ще довго допомагав бідним
людям.
А гору відтоді називають
Кармалюковою.
|