Народні перекази та легенди
|
БОРОТЬБА З ОРДИНЦЯМИ1
Колись були великі
набіги.
Оце що по степу могили,— тут було все стоять
верхові козаки і виглядають орду. Як тільки побачать здалеку куряву або звір
біжить звідки,— ото вже й знай, що орда недалеко. Козаки тоді й дають знати в
слободи2 або кошовому3.
Вночі, було, припаде козак до
землі та й слухає. Як стугонить земля, то ото суне орда. Тоді запорожці
розкладають на могилах вогнища, а самі — на коней та й скачуть до свого стану4.
Поки добіжать, то кошовий уже й на коні грає, уже й літаври
гудуть5.
Як козаків велика сила, то орду, було, не
пустять у слободу, а стрічають її в степу. Де зустрінуть, там її й
виколять.
1 Ординці – воїни
турецького чи татарського війська
(орди).
2 Слобода (від слова –
свобода) – поселення у XVII – XVIII ст., яке було вільне від податків та панщини;
найчастіше засновувалися втікачами-кріпаками; жили в них сім’ї жонатих
січовиків.
3 Кошовий –
головний воєначальник, що обирався на один рік козацькою радою, тобто загальними
зборами січовиків, які були найвищим органом влади на Запорозькій Січі, -
козацькій республіці.
4 Стан –
козацький табір, обоз.
5 Гра
літаврів була сигналом до збору
козаків.
??
??
??
??
|