Народні перекази та легенди
|
КОЗАЦЬКЕ ЖИТЛО
Січ — ото в запорожців кріпость.
Коло неї були окопи, вали, а всередині дзвіниця була така, що в неї й гармати
ставлялися... А жили вони скрізь по степах кущами, в землянках, або по-їхньому,
бурдюгах: так чоловік по п'ятнадцять, двадцать, а то й
менш.
У Січі — так там жили все по куренях1, по
скільки там сот чоловік. Та й курені були великі. Ставлялись курінь до куреня
причілком, а в них були стовпи й сволоки2. А в бурдюзі так просто все було: одні
двері та одне віконце,— маленьке та таке, як тарілочка, кругле,— а то й зовсім без
вікна.
Оце викопа козак яму, обставить її чим там
попало, обліпить, обмаже, поставить піч хліб пекти, зробить кабицю3 страву варити
та й живе. Димарів тоді не було. Зимою як розпалить камінь, так він аж горить —
уже холодно не буде.
Де в яких землянках було і
вбранство: по стінах висіла зброя всяка, а на покуті стояли образи4,— усі
розмальовані, під золотом. Попід стінами ставляли лавки, ослончики, щоб було де
сісти.
Землянок запорожці ніколи не замикали. Як
їдуть куди або йдуть, то так і кидають їх: ніхто нічого не зачепить. У них так, що
хто хочеш, той заходь у землянку. Як хочеш їсти, розводь вогонь, бери казан, вари
страву, яка там зоставлена, їж, пий, спочивай — заборони не було. А приїде хазяїн,
так ще й рад гостеві, бо то тільки й родини йому на широкому степу. Він йому рад,
він його і привітає.
Тепер увійдеш у хату, так вона
красить кутками, а не красить пирогами, а тоді було не так: усякого нагодують.
Хазяїн їде куди, так ще й зоставляє страву для прохожого. Хто хоч, заходь. Та й
заходять, було. Наїдяться, нап'ються на дурничку та зроблять хрест, поставлять
його серед землянки — це значить, що були гості й дякують
господареві.
1 Курінь –
будівля в Січі, де жили козаки; куренем звалася і військова одиниця, що складалася
з кількох сот воїнів, очолюваних курінним
отаманом.
2 Сволок – довга
обстругана колода, що підтримує
стелю.
3 Кабиця – обкладена
каменем яма для вогнища в приміщенні або у
дворі.
4 Образи –
ікони.
??
??
??
??
|