Михайло Драй-Хмара (1889-1939)
Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10
жовтня 1889 року у козацькій родині в селі Малі Канівці на Золотонощині (нині -
Чорнобаївський район Черкаської області). Рано залишився без матері. Початкову
освіту здобув у Золотоноші, потім - чотири класи Черкаської гімназії. Блискучі
знання дали змогу перемогти у конкурсному іспиті до престижної Колегії (коледжу)
Павла Галагана у Києві, де він навчався разом з П.Филиповичем. Під час навчання
(1908-1910 рр.) виявив схильність до філологічних наук, опанував французьку,
німецьку, латинську й грецьку мови.
У 1910-15рр. навчається на
історико-філологічному факультеті Київського університету. 1912 року за
відрядженням Київського відділу Слов'янського Товариства їде за кордон, де збирає
матеріали про хорватського письменника А.Качіча-Міошича. Михайло Драй-Хмара працює
у бібліотеках та архівах Львова, Будапешта, Загреба, Бєлграда, Бухареста. За цінну
наукову роботу отримує золоту медаль Товариства. У Києві відвідує семінар
професора В.Перетца. Закінчивши університет, починає готуватися до професури,
однак закінчувати цю підготовку доводиться в Петербурзі, адже у зв'язку з першою
світовою війною університет евакуйовано до Саратова.
Після заснування урядом
УНР університету в Кам'янці-Подільському, молодий учений, прагнучи активно
включитися в процес відродження й становлення молодої держави, повертається на
батьківщину і стає професором славістики нового університету. Одночасно керує
лінгвістичною секцією кафедри історії та економіки Поділля (1918-1923 рр.),
редагує "Записки Кам'янець-Подільського університету".
1923 року Драй-Хмара
повертається до Києва, де працює професором мови і літератури в Медичному
інституті. В цей час активно співпрацює з рядом науково-дослідних та
культурно-освітніх організацій.
У 1926 виходить його монографія - "Леся
Українка. Життя і творчість". Як науковець-славіст, знавець багатьох мов (його
дочка Оксана Ашер стверджує, що Михайло Опанасович вільно володів 19-ма мовами)
Драй-Хмара зробив неоціненний внесок в розвиток літератури своїми перекладами. Він
перекладає поезію Верлена, Маллярме, Метерлінка, М.Богдановича та інших. На жаль,
багато перекладів Драй-Хмари було знищено в застінках НКВД.
Блискуче знання
західно-європейської літератури мало вплив на формування Драй-Хмари як поета. Він
належить до групи "неокласиків". Робить вагомий внесок у підготовку антології
французької поезії.
Перший оригінальний поетичний твір Драй-Хмари з'явився у
1920 році в Кам'янці-Подільському (ж. "Нова думка"). Перша книга віршів - збірка
поезій "Проростень" (Київ, "Слово", 1926, 43 стор.) - виходить порівняно пізно.
Зате в ній перед читачами постає вже зрілий поет зі сформованим світоглядом,
складним естетичним та глибоким філософським змістом. Світ поезії Драй-Хмари
складний, що частково зумовлено впливом французького символізму (передусім -
Верлена). Складна символіка - характерна риса поезій М.Драй-Хмари. Найчастіше
вживані символічні образи - вітер, у якому свобода, прогресивний поступ та імпульс
творення діалектично поєднуються з незатишністю, незбагненністю, передчуттям
раптових фатальних змін…
Для образно-символічного світу Драй-Хмари характерна
природна стихійність, можливо, навіть, певна "недисциплінованість", що промовляє
про химерність соціального буття. "Поезія Драй-Хмари належить до найбагатших своєю
мовою, з її запашними архаїзмами і сміливими життєздатними новотворами. В цілому
Драй-Хмара репрезентує типовий для людей 1920-х років волюнтаристичний гуманізм
культури і високої етики, що вміє битися за своє".
В час тотального винищення
інтелектуального генофонду українського народу М. Драй-Хмара також не зміг оминути
гільйотини більшовицького безумства. Плідна праця на терені науки і літературної
творчості раптово обривається після опублікування його славнозвісного сонету
"Лебеді", в якому цензори в символічному образі лебедів - "грона п'ятірного
нездоланих співців", які відважно боролися проти сірого обледеніння маленького
чистого озерця, - "впізнали" групу неокласиків.
У 1933 р. вченого і поета
позбавляють можливості нормально жити й працювати. Після тримісячного ув'язнення
його випускають (слідчим так і не вдалося "переконати" Драй-Хмару, що він належить
до контрреволюційної націоналістичної організації), але звільняють з інституту
мовознавства при ВУАН, забороняють читати лекції в ряді інших інститутів,
виключають із Спілки наукових працівників, забороняють друкуватися і навіть
вилучають його книги з бібліотек. Проте інтелектуальне знищення людини - лише
початок репресій. Фізичне і психічне знищення почалося 5 вересня 1935 року, коли
Драй-Хмару кинули до Лук'янівської в'язниці як терориста.
30 жовтня 1935 року
його справу об'єднують зі справою П.Филиповича, друга з юнацьких літ, під N 99.
Але згодом і цю справу приєднують до справи N 1377, по якій проходили всі
неокласики на чолі з М. Зеровим. Проте вчений не здається, і саме тому через
відсутність доказів його передають до Москви, де 28 березня 1936 року Особлива
нарада ухвалює ув'язнити поета на 5 років в північно-східних концтаборах. Не знав
Драй-Хмара й того, що його унікальний переклад "Божественної комедії" Данте також
конфіскований. Так і не вийшла друга книга його поезій "Сонячні марші", яку він
готував у 1933-35 рр. На засланні Драй-Хмара працював або в шахті, або промиваючи
золотий пісок у крижаній воді. Про тортури, які він пережив, можна судити за
листами "Працюю на Бурарі, дерев'янім кориті, що міститься високо, де промивають
метал, працюю вночі, - з 9 години вечора до 7 години ранку…" Останні листи та
телеграми свідчать, що Микола Опанасович втратив надію повернутися додому, що він
уже був практично знищений сталінською машиною: "Я не можу тобі писати… Якщо я не
спочину, я падаю на роботі, і тоді мене підвішують… Ноги опухли…" Можливо,
М.Драй-Хмара й спромігся б витримати надлюдську напругу, але більшовицька влада
завдала нового удару по політичних в'язнях: під час "десяткування" (розбиття на
десятки) кожного десятого в'язня вбивали... Це тривало з 1937 по 1938 рік. За цей
час було вбито більше одного мільйона людей.
З 17 квітня до 30 травня 1938
року поет перебуває в таборі Ортукан, де, за даними очевидців, було зібрано
в'язнів, призначених для знищення. Спецпостановою УНКВС по Дальбуду (Колима) від
27 травня 1938 року йому додають ще 10 років за участь в антирадянській
організації і антирадянську пропаганду. Помер М.Драй-Хмара 19 січня 1939 року "від
ослаблення серцевої діяльності", як вказано в документах. За іншою версією, у
квітні 1939 року письменник добровільно зглосився стати на місце смертника під час
чергового "вибіркового" розстрілу кожного п'ятого, рятуючи тим самим життя молодої
людини.
Література: Вибране (К., 1969); Вибране (К., 1989); Щоденник
(1924-1928) (Слово і час. - 1990. - №1-2, 5).
|