Валерій Марченко
(1947 —
1984)
Марченко Валерій Веніамінович
— український літературознавець, публіцист, перекладач. Онук М. І.
Марченка.
Народився 16 вересня 1947 року в
Києві. Закінчив 1970 року Київський університет. У 1967 — 1970 рр. стажувався в
Азербайджанському університеті (Баку). Працював у редакції газети «Літературна
Україна». Зазнав політичних репресій за так звану антирадянську діяльність: двічі
був засуджений, в 1973 і 1984 рр. Помер 7 жовтня 1984р. у в'язничній лікарні в
Ленінграді. Похований у с. Гатному Києво-Святошинського р-ну Київської
області.
Автор літературознавчих статей
«Обличчям на Схід», «Давня азербайджанська література в дослідженнях А.
Кримського» (обидві —- 1971) та ін.
У
публіцистичних творах «Лист до діда» (1975), «Відкритий лист до двох німецьких
журналістів», «Відкритий лист до Генерального директора ЮНЕСКО», «Процес» (усі —
1976) та ін. писав сувору правду про бездуховність у радянському суспільстві 70 —
80-х pp., порушення національних і громадянських прав людини в
СРСР.
Переклав з англійської мови ряд
творів С. Моема, Т. Джефферсона, Г. Уеллса, П. Уорунга, Е. Л. Мастерса, Л. Х'юза
та ін.; з польської — Г. Сенкевича, з азербайджанської — С. С. Ахундова,
Дж. Мамедкулізаде, Анара.
Окремі твори В.
Марченка перекладені німецькою
мовою.
|