Іван Пільгук
Іван Іванович Пільгук
народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській
родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій школах, у 1917 році закінчив
педагогічні курси в Полтаві. Брав активну участь у громадянській війні, в
партизанському загоні боровся з німецькими окупантами та з денікінцями. Згодом —
учителював, співробітничав у газетах, почав писати художні
твори.
Набутком читацького загалу стали
історико-біографічні твори Івана Пільгука «Грозовий ранок», «Повій, вітре!», «Дуби
шумлять», «Григорій Сковорода», «Пісню снує Черемош», «Іван Карпенко-Карий»,
«Марія Заньковецька». Після тривалої наукової роботи письменник повернувся до
художніх жанрів, якими розпочав літературну діяльність ще на початку 30-х років,
надрукувавши тоді окремими виданнями документальні нариси «Суцільні лани» (1931),
«Назустріч струмові Дніпрогесу» (1932), «Атагас»
(1932).
За час від перших публікацій до
видання історико-біографічних повістей Іван Пільгук виховав не одне покоління
педагогів. Колишній сільський учитель став професором, доктором філологічних наук,
опублікував понад триста наукових праць, серед яких відомі монографічні
дослідження «Т. Г. Шевченко — основоположник нової української літератури» (1954,
1963), «Степан Руданський» (1956), «Традиції Т. Г. Шевченка в українській
літературі. Дожовтневий період» (1963), «Традиції Т. Г. Шевченка в українській
радянській літературі» (1965), створив багато підручників із української
літератури для середніх і вищих шкіл. Якось у розмові Іван Іванович напівжартома
зауважив: «Якби мені судилося працювати мулярем, то я за все своє життя, навіть
при допомозі найновітнішої техніки, не міг би покласти таку кількість цеглин у
будови, скількома примірниками моїх підручників протягом сорока років
користувалися учні середніх шкіл та студенти. Писались ті підручники або
самостійно, або у співавторстві».
|