АНАТОЛІЙ ДАВИДОВ
(нар.
1938)
Народився А. Давидов 1938р. в
с. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім'ї вчителів. Після закінчення в
1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології. Деякий час був на
комсомольській, партійній роботі. Далі присвятив себе літературній діяльності:
завідував відділом природознавства у журналі «Знання та праця», був головним
редактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва
«Молодь».
А. Давидов створив для дітей
багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя
природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла 1967р., далі — «Сонячні
вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка
повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку —
премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова
приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням
внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ
рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи,
пригоди, вчить шанувати сучасне й
минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із
циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота, спостерігає все, що діється
навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його
рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось
приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло,
обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він
порятував у роки війни від
ворога.
Оповідання це близьке до казки,
які теж пише А. Давидов. Краща з них — про Озивайка, лісового хлопчика, який
доглядає ліс, дружить з тими, хто любить
природу.
|