ДМИТРО БІЛОУС
ВІЧНО ЖИВА
А
мова не корилася царю
-
ані
царю, ані його
сатрапам,
з
орлом двоглавим1[1] стаючи на
прю2[2],
що
брав її у пазуристі
лапи.
Несла
устами відданих синів
мужицьку
правду, ту, що є колюча,
сміялася
з ненависних панів,
що
їхня правда на всі боки
гнуча.
Плюндрованій,
не надавали прав,
немов
на звіра, об'являли лови.
Орел
впивався в душу, тіло рвав -
він
був безмозкий, хоч і
двоголовий.
Заборонити
дереву рости,
ширяти
вольній птиці у блакиті,
живій
ріці між берегів плисти,
ходити
сонцю по своїй
орбіті?
Заборонить
дощеві
поливать
гінке
стебло, щоб не зросло
колосся,
поетові
- писать і
малювать,
щоб
приректи народ на
безголосся?
О
як хотіла, прагла воля зла,
щоб
ти була лиш суржик,
мішанина:
щоб
вічно недорікою була
на
втіху
скалозуба-міщанина!
Хай
давню жуйку міщанин жує3[3],-
воскресли,
піднеслися духом люди.
Бо
в на світі совість, правда є,
і
рідна мова є і вічно
буде!
1[1] Двоголовий орел - символ
царської Росії.
2[2] На прю - на
боротьбу.
3[3] Тут мається на увазі
облудне твердження прислужників царизму про те, що українська є не самостійною
мовою, а діалектом російської.
??
??
??
??
|
Вакансии ведущих компаний
Все вакансии
Вічно жива - Білоус Дмитро
