ОСТАП
ВИШНЯ У НIЧ ПІД НОВИЙ
РIК І В
одному колгоспi, одного району, одної областi трапилася страшна
пригода... У нiч пiд Новий рiк щось украло
в тому колгоспi сторожа! Був сторож, i як
язиком його злизало. У тому колгоспi по
штату всього тiльки 18 сторожiв... Не
вiсiмдесят, а всього тiльки
вiсiмнадцять. Сторожi мiж собою живуть
тихо, мирно, у згодi та злагодi. Вони собi
сторожують, сонце собi крутиться, трудоднi собi
йдуть... Щоб коли-небудь виникла серед них,
серед сторожiв, якась там сварка, - то боже
борони! Хiба як у пiдкидного грають, та
хтось не ту масть пiдкине. Але це буває дуже рiдко, бо грають вони у пiдкидного
так, що й у карти вже не дивляться, - такi спецiалiсти: дiйшли вже до того, що без
карт грають, а так - на мигах. Отже, й
сваритися нема причин. Буває iнодi, що
стерегти нема чого, - так i з цього становища виходять: стережуть тодi один
одного, щоб прогулiв не було. Одне слово, -
хорошi сторожi, квалiфiкованi i з чималим
стажем. Троє з них уже в похилiм вiцi,
старенькi, а решта - нiчого, у доброму ще здоров'ї, i як не грають пiд коморою у
пiдкидного, тодi борються-"навхрест" або "пiд силки", а як боротись не хочеться,
тодi йдуть на товарно-молочну ферму: - Ану,
хто бугая пiднiме? Бугай у тому
колгоспi-симентал, красунь-бугай, Цезар називається, 918 кiлограмiв на вагу, але
характером плохий, сумирний, дається пiднiмати, тiльки
стогне. Одному не вдалося ще пiдняти, а
вдвох уже пiднiмають. Тiльки крекчуть, як
пiднiмають. Оленка Кленова, найкраща в
колгоспi ланкова i найгострiша на язик комсомолка, кинула якось на засiданнi
правлiння: - Та ви б нашим сторожам
футбольного м'яча купили! Вони потренуються та "Кубка СРСР" нам виграють! Досить
уже їм бугая пiднiмати! Сторожi образились
та на Оленку: - Ти не дуже базiкай! Що ми
сторожi, то нiчого, та не забувай, що я тесть, а я свекор, а я дядько, а я кум!
Прикуси язика! I так за дiвчину взялися, що
якби не парторг iз комсоргом, то, дивись би, й той... i ланку б
одiбрали! А так, взагалi, що раз кажемо,
сторожi дуже добрi й дуже квалiфiкованi, просто таки
незамiнимi. I от одного з них пiд Новий рiк
щось узяло й ухопило. Дiло було,
- розповiдають,
- так. Пiд Новий рiк сторожi
вийшли на роботу вже пiсля зустрiчi Нового року, бо нiхто до 12-ої години в
колгоспi не спав, отже боятися не було чого, та й злодiї у цю нiч теж Новий рiк
зустрiчають, так що можна не
хвилюватися. Зустрiли Новий рiк i вийшли
сторожувати. Цю нiч не грали в пiдкидного,
не боролися та й бугая не пiднiмали, бо було важкувато. Походили, покалатали в
калаталки, поприходили додому та й полягали
спати. І от другого дня дружина одного з
сторожiв зчинила гвалт: - Нема
чоловiка! Сюди-туди - нема! Уже й вечiр -
нема! Подзвонили до району, викликали з мiлiцiї собаку-шукача Трефа, а воно тої
ночi йшов снiг, слiди поприкидало. Треф побiгав по дворах, пiдбiг до колгоспної
комори, нюхнув і прянув до стогу колгоспного сiна, пiдбiг до стогу i почав
одгрiбати сiно. Грiб, грiб i вигрiб свинячий окiст. Всi
тiльки: -
Тю! А комiрник
потихеньку: - Здох би ти йому! Де ти на мою
голову взявся? Оленка, що тут була,
приснула: - Дивись! I колоте, а в сiно
заривається! Сказано, свиня! - То воно з
морозу, - посмiхнувся
мiлiцiонер.
II Крадiжка
в колгоспi сторожа справила на всiх гнiтюче
враження. Дружина весь час плаче, родичi й
сусiди сумують. Сторожi ходять
хмарою: - Не
вберегли! Скликали екстрене засiдання
правлiння, де ухвалили подвоїти штат колгоспних сторожiв, щоб один штат сторожував
колгоспне добро, а другий штат, щоб сторожував перший
штат. - Чи могло таке трапитись? - запитали
ми в свого знайомого мудрого колгоспника. -
Скiльки в колгоспi сторожiв? - вiн
запитав. -
Вiсiмнадцять! - Могло бути! - подумавши
трохи, сказав мудрий колгоспник. - Могло вкрасти: є кого
красти! - А що робити, щоб у колгоспi
сторожiв не крали? - Єдний спосiб - вибрати
на колгосп одного доброго сторожа! - посовiтував мудрий колгоспник.
- Голову колгоспу! - Що ж йому
сторожувати? - ми до нього. - Колгоспнi
трудоднi! - твердо заявив мудрий колгоспник. - Нiхто тодi в нього сторожа не
вкраде!
1950
|