Еллан-Блакитний Василь ПОВСТАННЯ Андрієві Заливчому I
Де оспіваний задуманим поетом Сивий морок звис над сонним містом, -
Кинуто Революційним Комітетом, Наче іскру в порох терориста.
Наказ дано (коротко й суворо): Вдарити й розбити ворогів. Спало тихе
місто і не знало - скоро Звідкись грізний гримне стріл. Над
безлюдністю провулочків порожніх Білий ранок опалево плакав. Раптом -
п-ббах! - і другий, третій стріл тривожний, Кулемет нервово зататакав...
Легко так дісталась перша перемога; Ворога змішав безумно смілий
напад. Панцирник здобуто... Ах, не йде підмога... І серця тривога стисла в
чорних лапах. Затремтів напружено мотор. Мов приріс наган до пальців,
Ох, уже стискає міцно коло ворог, Кулі чітко лучать в панцир.
...А надвечір - все укрив туман. Сніг лягав (м'яко-м'яко танув...) На
заціплений в руках наган, На червоночорну рану. II Хтось
вночі заломить у смертельній тузі руки. Наче хвиля, защемить печаль,
Жалобні Шопена звуки Розіллє, ридаючи, рояль. Душ блакить пекучо
повна вщерть; Розгорілась, ятриться любов'ю: За життя розплата тільки
кров'ю, Тільки смертю переможеш смерть. III Гарячкове стукав,
поспішав телеграф, Знову кинув іскру комітет: - Кров горить на наших
прапорах, Наша кров. - Вперед!
|