Клен Юрій
ТЕРЦИНИ
Коли тебе сурма
своєї туги
Покличе
знов у дальній рідний
край,
Де ждуть
тебе безчестя і
наруга,
Слова над
пеклом Дантовим
згадай:
"Сюди йдучи в скорботу і
відчай,
Надії
мусиш знищити
дощенту".
Гамуй,
мандрівнику, смертельний
жах,
Коли в душі
погасиш сірий день
ти
І сонце змеркне в чорних
небесах.
Нехай
мовчазний і сумний
Вергілій
Тобі піде
назустріч у
степах
І в синій край Шевченкових
ідилій
Нехай веде
до міст і дальніх
сел,
Де чисті
весни й нам колись
зоріли.
Вважай за магію страшну
чисел:
Ось пекло,
це землі частина
шоста,
А край
зелених верб і пишних
зел,
Що скрізь його покрила вже
короста,-
Останній
в пеклі круг, дев'ятий
круг.
О фабрики й
кремлі з людської
кости!
Не спокій лагідний - безладний
рух,
Де хаос в
димі чорному
регоче
І вбила
хімія безсмертний
дух.
Скляні, напівзакрижанілі
очі
Тих матерів,
що власних
немовлят
Жеруть із
голоду! О бенкет
ночі,
Що над землею стеле чумний
чад!
О мертвих тіл
багряні гекатомби!
Що звалося "душа", "зоря" і "сад"
-
Все втиснуто в трикутники і
ромби.
До пісні
кожної, до всіх
думок
Рука диявола
чіпляє
пломби.
І ти, ти - лиш відірваний
листок,
Якого
кружить невідома влада,
Затягши в свій безсоромний
танок.
В дев'ятім крузі пекла чорна
зрада
Реве,
роззявивши сто тисяч
пащ,
Шматує, рве,
рокує на
загладу.
З лобів тих пащ рогами сотні
башт
Ростуть і в
морок зносяться
високо,
А в башти
кожної крізь пітьми
плащ
Тебе чатує невсипуще
око...
Тікай,
тікай і не життя
рятуй,
А душу, й,
вийшовши в простір
широкий,
Вітай незнану долю, як сестру,
й
Вдихай у себе
волі вихор п'яний,
Кущі чужі і камені
цілуй.
Зостанься
безпритульним до
сконання,
Блукай
та їж недолі хліб і
вмри,
Як гордий
флорентієць, у
вигнанні.
Та перед смертю дітям
повтори
Ту казку,
що лишилася як
спомин
Прадавньої,
забутої
пори,
Як у грозі, у блискавиці й
громі
Колись
страшну почвару
переміг
Святий
Георгій в ясному
шоломі...
І як дракон, звитяжений, поліг.
|
Вакансии ведущих компаний
Все вакансии
Терцини - Клен Юрій
