ОЛЬГА
КОБИЛЯНСЬКА СЛОВО ЗВОРУШЕНОГО СЕРЦЯ
Сьогодні моє свято. Найбільше в моєму
житті. 55 років скромної праці на літературному полі. 55-річний ювілей. В голові -
сила думок. В серці - невимовні почуття. Багато прожито за сімдесят сім років
нелегкого життя. Багато перетерпіла за п'ятдесят п'ять літ на невторованому шляху
письменника. Цензура... Заборони... Скільки палких думок лишилось в тайні, не
могли до людей дійти. Але і книжки виходили не на широку дорогу: вузькими й
тернистими стежками пробивались вони до людей, до читачів своїх, їх перепиняли, їм
перетинали шлях, з рук людини виривали.
Тільки тепер осяяв їх ласкавий промінь.
Тільки тепер нам милі світлі дні. Дивлюся на все довкола - і скільки справдилось
моїх мрій! Омріяна людина щастя відшукала. Для жінки-страдниці, за чиє горе моє
серце скипало кров'ю, відкрився світ, розвіялась пітьма. Земля, полита потом,
зазеленіла рясно, на ній буяють найпринадніші квіти: освіта, вільна праця,
культура для люду, що стільки літ страждав. І книжка - найдорожчим подарунком
стала дитині, що матір з роботи жде, тій дівчині, що у прислузі коротала молоді
роки, навіть дідові, щоось лише прозрів.
Дорога світла усім людям стала, а ще
ясніше вона простелилась для тих, хто творить, пише людям книги. Яка радість,
щастя, що мій ювілей святкує цілий край великий, що хвилювання моїх дум і серця до
всіх людей Країни Рад дійшли. Хвилюючись,
кажу я щире слово це: мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі
тобі.
Ольга Кобилянська
м. Чернівці, 25 листопада 1940 р.
|