Олексій Коломієць
Фараони
ДІЙОВІ
ОСОБИ:
Т а р а н - завідуючий
механізацією.
О д а р к а - його дружина.
О н и с ь к о - бригадир.
У л я н а - його дружина.
А р и с т а р х - бухгалтер.
Г а н н а - його дружина.
О в е р к о - завідуючий птахофермою.
К о р н і й - колгоспний сторож.
Г р и ц ь к о - обліковець.
К а т е р и н а - доярка.
О л е н а У с т и м і в н а - дружина
голови колгоспу.
П а в л и к - виконавець.
ДІЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
Ніч. На сцені напівтемне. Подвір'я Т а р а
н а. Між двома деревами прив'язано гамак, застелений рядном, зверху подушка. Чути
пісню - співають чоловіки різними голосами,
невлад:
Гей,
наливайте повнії чари,
Щоб
через вінця лилося,
Щоб
наша доля нас не цуралась,
Щоб
краще в світі жилося.
На сцену виходять Т
а р а н, О н и с ь к о, А р и с т а р х, О в е р к о. Всі напідпитку. Зупиняються
біля подвір'я Т а р а н а. Т а р а н - огрядний чоловік у хорошому костюмі,
вишитій сорочці. Кашкет зсунувся набік. Рухи повільні, ліниві. О н и с ь к о
вдягнений простіше, але теж добре. Без кашкета, чуб скуйовджений. Під час розмови
жестикулює, ніби ловить долонями власні слова. А р и с т а р х - товстелезний, з
великим животом, у солом'яному капелюсі. Комір сорочки розстебнутий, піджак тримає
на руці. О в е р к о - щуплий, рухливий, кожне слово супроводжує відповідним
жестом.
А р и с т а р х. Що не кажіть, а
нас таки доля, хлопці, не цурається.
О н и
с ь к о. Не цурається, прямо під ручки з нами ходить. Живемо в достатку!
А р и с т а р х. Живемо в достатку!
О н и с ь к о. В достатку!
О в е р к о. Як оті вареники - із сметани
та в масло...
А р и с т а р х. В
керівництві ходимо!
О н и с ь к о. Ходимо.
О в е р к о. На велоролерах їздимо.
Т а р а н. На моторолерах!
А р и с т а р х. Люди нас шанують!
В с і. Шанують.
О в е р к о. І начальство поважає!
А р и с т а р х. А тут - тр-р-р!
Т а р а н. Чого ж тр-р-р?
А р и с т а р х. Кажуть, "собівартість" у
нас наче "висока", з механізацією "слабкувато"... Вчора нашому голові дуже різко
сказали в районі: "Якщо так і надалі буде, то..." (жест), мовляв, усіх нас чекає
коліно... (Жест).
Т а р а н. Що ж,
по-їхньому, наші трактори за горобцями ганяються?
О н и с ь к о. Працюють же!
О в е р к о. Працюють! Постоять-постоять -
і знову... Др-р-р... (Уявляє себе за кермом).
Т а р а н. Не все ж і на техніку
покладати. А живі люди нащо? Ентузіазм? Де неуправка буде (хихикнув), на жінок
піднажмемо.
О н и с ь к о. Жінки будь-яку
механіку замінять.
Сміх.
Т а р а н. Ще й як замінять! Жінки - така
техніка, що ні тобі амортизації, ні запасних частин, ні капітального ремонту...
О в е р к о. Добірне товариство! Я так
розумію: переключимо жінок на підвищені швидкості! І собівартість знизимо.
Всі зайшлися сміхом.
А р и с т а р х. Мудру голову носиш на
плечах, сусіде!
О н и с ь к о. Давайте,
хлопці, на радощах "Рушника" втнемо. (Затягує). "Рідна мати моя..." (Фальшивить).
Затягуй, Аристарше!
А р и с т а р х. Не
можу. В сон кидає. Покотимо, Оверку, додому!
О в е р к о. Покотимо! На добраніч! Дасть
бог день...
А р и с т а р х. Дасть бог і
чарку...
Пішли.
О н и с ь к о. І ми по хатах, чи що?
Т а р а н. Добре тобі, Ониську! Прийдеш
додому, вицідиш глечик квасу для прохолоди, простягнешся під яблунею, жінка мовчки
чоботи з тебе зніме, подушку підіб'є - і спи собі на здоров'я! А тут...
(Безнадійно махнув рукою).
О н и с ь к о.
На себе ремствуй! Учить жінку треба!.. Моя теж така була, а тепер хоч до рани
прикладай. А ти - ліберал!
Т а р а н. Я
ліберал! (Б'є себе в груди). Я ліберал?! Ні, брат! Я вже твердо вирішив -
досить!.. (Таємниче). Кину я свою Одарку! Кину - і край!.. Не до пари вона мені.
Дівкою ще наче личила, а тепер занехаялась, постаріла, теплого слова не почуєш від
неї. Тільки гир та гир. І по господарству порядку немає, і на роботу ніколи не
вийде. Р-р-розведусь!..
О н и с ь к о.
Розійтись - не штука. Тільки ж мороки до дідька, та й витрати неабиякі...
Т а р а н. Яка морока? Ти газети читаєш?
О н и с ь к о. Само собою...
Т а р а н. Читаєш, мабуть, з п'ятого на
десяте. В кожній же газеті пишеться, що хтось "порушує справу про...". (Жест). Та
це ж по району... А в області? А в республіці? А в Союзі?.. А на планеті?..
Мільйон мільйонів - і нічого... Да...
О н
и с ь к о. Воно так, звичайно, тільки чужого собака кусає - тобі не боляче, а на
самого комар сяде - вже і руками махаєш.
Т
а р а н. Ні-чо-го!.. Треба, так і я помахаю.
О н и с ь к о (подумавши). Я чув, і голова
наш не мириться з жінкою і теж помишляє про... (Жест).
Т а р а н (радісно). От бачиш! Хто раніше,
хто пізніше - всі, брат, до цього дійдемо! Це тобі не старий режим!..
О н и с ь к о. Мо', й таке буде...
Т а р а н. Аби жилось погано, то й гиркай
собі на здоров'я. А то ж ні. Хату поставив, як дзвін, - три кімнати. Хліб - ще
позаторішній лежить. І сало, і до сала... Електрика цілу ніч світить. (Махнув у
бік стовпа). Із області по знайомству цілого радіокомбайна припер, хоч так грай,
хоч пластинки став. Живи під музику та чоловіка голуб, так ні... (Голосно гикнув).
Хвилька нічого не підсипає в горілку? Щось мені той... (Жест).
О н и с ь к о. Гріх наговорювати!
Дванадцятий рік беру в неї - і кращого самогону для здоров'я не пам ятаю...
Т а р а н. Це, мабуть, у мене нервове. Так
що я хотів тобі сказати? Ага, згадав. Добре жилось єгипетським фараонам... Я десь
чув, що жінки кожного ранку ноги їм цілували...
О н и с ь к о. Ще й як цілували! Фараони,
брат, уміли своїх жінок у руках тримати.
Т
а р а н. Молодці фараони!
О н и с ь к о.
Щось і мені, той, цинком відганяє... Мабуть, Хвилька нові труби поставила...
Цс-с!.. Наче хтось іде... Заховаємось?
Т а
р а н. Хіба хочеш - треба...
Відходять, присідають за тином. По дорозі йде сумна Катерина,
з
протилежного боку - Гриць.
К а т е р и н а (злякано). Ой!.. Хто це?!
Г р и ц ь к о. Не лякайся, Катю. Це я,
Грицько. (Хоче взяти її за руки).
К а т е
р и н а. Бродиш ночами, як привид. Пусти!
Г р и ц ь к о. Зачекай сваритися, Катю!
Послухай краще... Сьогодні такий день, найбільше свято на землі!..
К а т е р и н а. Яке свято? Он люди вже
давно сплять.
Г р и ц ь к о (урочисто).
Сьогодні минає рівно два роки, три місяці й одинадцять днів, як ми почали
стрічатись...
К а т е р и н а. Ой помру!
(Чмихнула). Стрічатись!.. Та я тебе бачу кожного дня ось уже вісімнадцять років.
Г р и ц ь к о. Я маю на увазі той день,
коли вперше відчув, що... (Раптом). Загину без тебе! Пам'ятаєш, після випуску ми
всім класом пішли на берег Вербички, і там я дістав тобі лілії? Ти ще кричала:
"Грицю! Не пливи - там прірва, глибоко! Вернись, рудий бісе, потонеш!" А я таки
дістав, хоч плавав поганенько, бо чув, як ти дівчатам говорила, що любиш лілії над
усі квіти. Не пам'ятаєш?
К а т е р и н а
(зітхає). Пам'ятаю. Але де тебе сьогодні носило? Я так чекала.. Може, прийдеш...
Г р и ц ь к о. Я приніс тобі... Ось!..
(Подає Катерині пучок білих лілій).
К а т
е р и н а (вражена, бере лілії. Не вірячи очам). Звідки?
Г р и ц ь к о. На Вербичці нарвав.
К а т е р и н а. На Вербичці? Так далеко?
(Пригортає лілії до грудей, поривчасто цілує Грицька). Спасибі.
Г р и ц ь к о (йому перехопило подих).
Катю! Хіба дванадцять кілометрів так далеко? Катю! Поцілуй ще раз - і я до
світанку позбираю лілії вздовж усієї річки!..
К а т е р и н а (схиляє голову до квітів).
Помовч! (Пауза).
Гриць цілує її.
(Хилиться йому на груди). Білі лілії... Я
так давно не милувалася ними при місяці! (Пауза). Поглянь, Грицю, вони аж
посміхаються до нас...
Гриць ствердно
хитає головою. Вони завмерли в довгому поцілунку.
За тином почувся Таранів
стогін.
Ходімо!.. Пора!
Г р и ц ь к о. Катю! Ну, чого ти
поспішаєш! Ходімо в поле... В полі тихо так та гарно: пахнуть хліба, співає
перепел, а небо... Ходімо!..
К а т е р и н
а. Руда моя бухгалтерія, вже другі півні давно відспівали...
Г р и ц ь к о. Пройдемо росою аж до
Заячого лісу. Люди ранком побачать стежки і скажуть: "Тут ходили закоханії" Навіть
у старих залоскоче серце згадкою про юність.
К а т е р и н а. І чого ти пішов у
конторники?!
Г р и ц ь к о. Кепкує! А
може, під оцією рудою чуприною така фантазія палахкотить, що й письменникам не
снилася...
К а т е р и н а. Милий мій
Грицю! Добре тобі після конторської задухи та в поле ринути, а мені в п'ять годин
треба на фермі бути. За день так накрутишся, що ждеш того вечора, як свята. Кидай
бухгалтерію та йди до нас, тоді не такої заспіваєш. Кинеш?
Г р и ц ь к о. І кину.
К а т е р и н а. І перейдеш?
Г р и ц ь к о. І перейду.
К а т е р и н а. Слово?
Г р и ц ь к о. Слово. Ферми механізуємо,
електродоїлки встановимо.
К а т е р и н а.
В людей давно вже є, а в нас, може, тільки при комунізмі встановлять. Он твій
дядько Таран третій рік обіцяє. Я б такого і дня не тримала завідуючим
механізацією...
Г р и ц ь к о. Тихше, ми ж
біля його хати!
К а т е р и н а. Не почує.
Це барило, мабуть, насмокталося та спить, а може, десь швендяє - чарку шукає.
Г р и ц ь к о. Та кинь про нього... Підемо
в поле...
К а т е р и н а. Ні, я - додому.
Відпочити треба, та й мати сердяться, коли я пізно приходжу.
Повільно пішли вулицею.
Таран і
Онисько вилазять із схованки, дивляться їм услід.
Т а р а н. Ти не впізнав, чия то мудра
така?
О н и с ь к о. Катерина Чипчина.
Т а р а н. Я їй покажу - "барило". Бач,
переробилася - електродоїлку їй подавай! Грамотна! "При комунізмі встановлять..."
Ониську, я так вважаю. Оце кажуть, поступово переходимо до комунізму. Поступово -
значить, не всі разом? Спочатку чоловіки, а потім жінки. І то не всі, а поодинці
пускати будемо.
О н и с ь к о. Якби нас на
воротях поставили, через які в комунізм проходитимуть, ми б маху не дали - не
пустили б жодної.
Т а р а н. Не знаєш ти
моєї Одарки. Попід носом, а проскочить!..
О н и с ь к о. Клята вона в тебе.
Т а р а н. Клята, проклятющаі Поїдом їсть,
навіть якщо вип'єш інколи. А ми ж без причини не п'ємо? Ні! От сьогодні випили.
Чому?
О н и с ь к о. А чому?
Т а р а н. А чому? Трактора
відремонтували! То не працював, а тепер працюватиме. На радощах і випили. Не свої
шкурні інтереси нас хвилюють, а державні! А жінки цього не розуміють!
О н и с ь к о. Відсталий елемент - що з
них візьмеш? Ще якусь бенерю несе. Може, знову той... (Жест).
Т а р а н. Не хочу. На щось колюче сів,
коли оті цілувались... Бач, яка жінка в мене, нема того, щоб під тином прибрати.
Входить Корній, широкоплечий, здоровенний
дядюга.В руках величезний дрючок, під пахвою згорнутий лантух. Говорить крізь
зуби, ходить трохи нагнувшись, наче когось підстерігає.
Корній!
О н и с ь к о. Заховаймось!
К о р н і й. Хто тут, признавайсь! Що я
вам, мальчик?!
О н и с ь к о. Ти що?
К о р н і й. Доброї ночі...
Т а р а н. Здоров! На варту йдеш?
К о р н і й. А куди ж - на вечорниці?!
О н и с ь к о. Може, там від комори тільки
дух лишився, а ти сунеш так пізно.
К о р н
і й. Чужі не прийдуть, а свої багато не візьмуть!
Т а р а н. Воно так. Ти теж, бачу, мішечка
прихватив?
К о р н і й (спідлоба блимнув
очима). Твої трактори в мішок не повкидаю, не бійся! Бувайте!.. (Пішов
нагнувшись).
О н и с ь к о. Корній -
страшенної сили чоловік. Позаминулого року спав під скиртою. Мабуть, теж
сторожував. Коли це підійшов бичок-бузівок і наступив йому на спину. Корній як
схопиться, як свисне бузівка у вухо, так бідолашна скотина і впала з усіх
чотирьох.
Т а р а н. Ото сила!
О н и с ь к о. Ледве відходили. І досі в
бика контузія. То ні з того ні з сього почне головою мотати, ніби його гедзі
кусають, то стане серед дороги і реве мов навіжений. А побаче Корнія - в ліс
тікає, сердега.
Т а р а н. І не дивно, що
в Корнія здоров'я, - шостий рік сторожує. Вночі на роботі спить, а вдень - дома.
Правда, й заробітки такі...
О н и с ь к о.
В нього жінка ланкова. Щороку трудоднів по шістсот виганя.
Т а р а н. Коли жінка хороша - можна бути
при здоров'ї! (Позіхає). Бувай!.. В сон кидає...
О н и с ь к о. А мо', заспіваємо? На пісню
тягне.
Т а р а н. Мені ще дома доведеться
співати, бодай не діждати ворогові такої пісні.
О н и с ь к о. Бувай. Жаль мені тебе, до
сліз жаль! Але сам винуватий - ліберал!.. (Виходить).
Т а р а н. Тьху! І видере ж таке противне
слово - "ліберал"! Чортзна-що! (Відчиняє хвіртку).
В цей час чути голосне:
"Ку-ку-рі-куі"
А здох би ти, проклятющий, розкричався!..
З хати виходить Одарка, легко
одягнена, коса впала на плече.
О д а р к а. Знову лементуєш серед ночі?
Т а р а н (обурено). І коли ти того півня
заріжеш? Скільки разів треба наказувать?!
О д а р к а. Причепився до півня! Поперек
горла він тобі став?!
Т а р а н. Це не
півень, а диявол з кнопкою. Тільки відчиниш хвіртку, вже й горланить.
О д а р к а. Північ, то й горланить.
Т а р а н. Чого ж сусідський мовчить?
О д а р к а. У сусідів немає півня.
Т а р а н. І нам він ні до чого!
Далеко на селі чути півнячий
переспів.
О д а р к а. Чуєш, скрізь співають.
Т а р а н. Мені до чужих півнів діла
немає, а своєму я господар! Сказав заріж - і крапка!
О д а р к а. Вгамуйся, люди почують.
Т а р а н. Хай чують, яка в мене жінка. На
роботі не була?
О д а р к а. Ні.
Т а р а н. Соромиш мене перед людьми!
О д а р к а. Дома тієї роботи зібралось -
на трьох стане. Хліб пекла, білизну попрала, Наталочці плаття пошила, хату
підмазала, поприбирала...
Т а р а н
(перебиває). Та-та-та! Заторохтіла! Переробилася! Знаю - в холодочку вилежувалася!
В гамаку гойдалася?! Купив я його, дурень, на свою голову! Сама хоч би
причепурилася...
О д а р к а. Покрутився
б, як я, та спробував чепурним та охайним в холодочку вилежуватися! Побачила б я,
на кого ти був би схожий... коли б був на моєму місці.
Т а р а н (сміється). На твоєму місці? Оце
налякала! Та якби я був на твоєму місці, у мене б усе (жест)... кипіло, а я лежав
би та посвистував. (Сміється). Придумала, що сказати. (Іде до гамака, знімає
піджак, кидає його на гілку дерева, лягає). Оце так втнула - "на моєму місці".
(Сміється).
Одарка виносить з хати
ковдру, кидає в гамак.
О д а р к а. Вкрийся, під ранок холодно
буде.
Т а р а н. Кажеш, якби побув...
хе-хе-хе... (Вже крізь сон). На... тво...єму... міс...ці... Гм-м-м!..
Затемнення
КАРТИНА ДРУГА
Пізній ранок. Таран сидить на ослінчику
біля столика. Ще не проспався, ніяк не второпає,
що йому каже Онисько.
О н и с ь к о. Миколо! Миколо! Миколо! Та
прокинься ти, голова - два вуха. (Трясе його за плечі).
Т а р а н. Не буркай мене. Вчора обійшов
техніку - все в ажурі...
О н и с ь к о. Ти
можеш розплющити очі і вислухати мою трагічну звістку?
Т а р а н. Не можу. Голова! (Жест). А в
голові - трибки крутяться нахолосту, свічки замокли, зажиганіє не працює -
потрібен капітальний ремонт. (Хапає пляшку зі столу).
Онисько (вириває пляшку з рук Тарана).
Вгамуйся, зараз не до цього... (Понюхав). І потім - це олія!
Т а р а н. Так що сталося?
О н и с ь к о. Повний переворот!..
Т а р а н. Який переворот?
О н и с ь к о. Чи хтось написав, чи
наговорив на нас. Словом - біда. Скликають сьогодні чуть світ правління,
представник з району приїхав, і почалось...
Т а р а н. Переворот, біда, представник...
Нічого не второпаю. Кажи толком.
О н и с ь
к о. Сказали так: чоловіки стають тепер жінками, а жінки - чоловіками. От!
Т а р а н (очманіло дивиться на Ониська,
трохи відсовується від нього, потім встає, знімає рушник, який лежав на перильцях
ганку, вмочує у відро, кладе Ониськові на голову). Біла гарячка, брат, діло
погане. Та не журись, пройде!
О н и с ь к
о (намагається зірвати рушника). На біса мені твої компреси? Діло говори, що
робити маємо?
Т а р а н (тримає його за
руки). Заспокойся! Мені теж таке було після звітно-виборних, пам'ятаєш? Ми тоді
критику замочили добренько. Прийшов я додому, ліг, дивлюсь - в усіх закапелках
сидять чортенята і лущать насіння. От де страху набрався, ледве не вив. Так що
сиди тихо - повинно пройти.
О н и с ь к о.
Та не здурів я, хочеш - перевір; у мене в бригаді сімсот п'ятдесят гектарів землі,
сто тридцять працездатних, чотири трактори, в двох поплавились підшипники...
Т а р а н (здивовано). Говориш ніби
нормально. Але як же це, що ми будемо жінками?
О н и с ь к о. Та не жінками, а просто: де
були ми - там стають вони, де були вони - там стаємо ми.
Т а р а н. Хто "вони"?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н. Жінки? Як?
О н и с ь к о. А ось так: головиха вже
стала головою.
Т а р а н. А він?
О н и с ь к о. Дома сидітиме.
Т а р а н. Чим же йому погано?
О н и с ь к о. Йому - ні. А іншим? Корній,
приміром, буде ланковим, а Корніїха - сторожем.
Т а р а н (зайшовся сміхом). Здорово!
Давно б так!
О н и с ь к о. Зачекай
сміятися, я не про всіх сказав. Бухгалтером буде Аристархова жінка, а його - на
свиноферму.
Т а р а н (ще більше
сміється). Аристарха?.. На свиноферму?.. Туди к бісовому батькові - він же не
зможе нагнутися! З його фігурою він усіх свиней поперелякує.
О н и с ь к о. Свирид-обліковець пішов на
інкубатор.
Т а р а н. Чекай, чекай!
Обліковці?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н. Сторожі?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н. Актив? Керівний склад?
Командування колгоспу?
О н и с ь к о.
Жінки!
Т а р а н (сміється). Жартуєш.
О н и с ь к о (сердито). Гиготиш, а мені
не до жартів. Думаєш, легко буде оцими руками вим'я коровам викручувать?
Т а р а н. Замість Уляни?
О н и с ь к о. Ну да! Уляна - бригадиром
тепер.
Т а р а н. От сміхота! Одарко, а
йди-но сюди, послухай, що Онисько розповідає. Одарко!!
О н и с ь к о. Кричи дужче!
Т а р а н (кричить). Одар-ко-о! Де ти там
запропастилася? От клята жінка, мабуть, спить?!
О н и с ь к о. Вона вже давно ходить по
колгоспу гоголем. Як-не-як - завмеханізацією!
Т а р а н. Моя Одарка?
О н и с ь к о. Та твоя ж...
Т а р а н. А я?..
О н и с ь к о. Ти будеш на різних роботах
- старшим куди пошлють. Бери, чоловіче, сапу - і в поле!
Т а р а н. Я?
О н и с ь к о. Ти!
Т а р а н. Сапу?
О н и с ь к о. Сапу!
Т а р а н (зриває з Ониськової голови
рушника, обмотує собі голову). Хи-хи-хиІ А ти часом не той... Не з похмілля?
Поклянись!
Онисько робить виразний
жест клятви.
(Схоплюється, біжить до хати, виносить у
тремтячій руці папірець). Читай-но, що вона пише.
О н и с ь к о (бере папірця, читає).
"Микольцю..." (До Тарана). Ач яка ласкава стала. (Читає далі). "На сніданок звари
куліш, на обід - борщ. Заріж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну
звари. Та не забудь нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузі. Курям намни
кукурудзи, каченятам змішай сир з вареною картоплею. Вранішнє молоко не забудь
поставити в погріб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то забур'янився. Коли
Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кісники випрасуй. Та гляди, щоб на
роботу не запізнився..."
Т а р а н (поки
Онисько читає, загинає пальці, перераховує, що треба зробити, потім сердито). Та
що вона?..
О н и с ь к о. Ах, патлате
плем'я! Слухай, що далі пише:
"Збігай до
Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до півдня спатиме і на ферму запізниться".
Т а р а н. А скільки воно зараз?
О н и с ь к о. Пів на десяту.
Т а р а н ( хапається за голову). Що ж
його робить?
Реве корова.
О
н и с ь к о. Корову доїти пора.
Т а р а н
Кажеш, доїти треба? (На хвилинку замислюється, потім рішуче). Добре, Одарочко,
подивимось, якої ти ввечері заспіваєш! Побачимо, чия зверху буде!.. А мені...
Доїти так доїти!
( Хапає відро, хоче
бігти).
О н и с ь к о (бере його під
руку). Стривай!
Т а р а н. Чого?
О н и с ь к о. Дихни!
Т а р а н (дихає). Ну?
О н и с ь к о (морщиться, відвертає
голову). І не думай отак до корови йти. (Нахиляє голову). Помацай!
Т а р а н (мацає). Гуля! Звідки?
О н и с ь к о. Теж пробував доїти. Пішов
на ферму замість жінки. Думаю - не святі горшки ліплять. Підходжу до рябої. Може,
знаєш, рекордистка наша?
Т а р а н. Ну?
О н и с ь к о. Тільки присів біля неї, а
вона повертає свою мордяку, дивиться... Я їй по-свійському: "Чого витріщилась?" А
вона як дригне та ратицею по голові! Віриш, аж каганці в очах засвітилися. Очуняв
трохи - до другої. І та мене почастувала, до третьої - те ж саме. "Чого вони
показились?" - думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: "Скотина перегару не терпить!"
Зрозумів? Тобі, голубе, і близько до корови підходити не можна, від тебе...
Т а р а н (затуляє долонею рота, дихає).
Справді. Що ж робити? Ага! (Біжить до хати, повертається з пляшечкою одеколону).
Зараз заб'ємо вражий дух! (Надпиває). Пахне погано, а на смак нічого.
О н и с ь к о. Дай попробую. "Шипр".
(П'є). Гу-у-у! Неважне!
Т а р а н (плямкає
губами). Ще трохи вип'ю, у корови ніздрі великі - почує. (П'є, кривиться менше).
О н и с ь к о. Приємно, коли від чоловіка
пахне! (П'є).
Т а р а н. Годі! (Відбирає
пляшку). Його тут лишилося на дні! (Подумав). Однак висохне! (Допиває).
О н и с ь к о. Виходить, "Шипр" можна і
всередину приймать?!
Т а р а н. Тільки
дугйе маленькі пляшечки роблять. Воно-то...
О н и с ь к о. Що?
Т а р а н. На спирту. (Повеселішав). Доїть
так доїть.
Вбігає Павлик.
П
а в л и к (захекавшись). Дядьку Ониську! Ху-у-у! Бігом на ферму, бо вас там уже
лають. Кажуть: і штраф буде, і в газеті пропечатають!
О н и с ь к о. Лечу!..
П а в л и к (до Тарана). А ваша Наталочка
сидить на вигоні біля калюжі, очей не видно - пиріжки з мулу робить.
Т а р а н. Горе мені!
П а в л и к. Сьогодні всі чоловіки сердиті
і всі кричать: "Горе нам!" Я побіг! Швидше, дядьку, запізнитесь!.. (Вибігає).
Входить Корній з сапою в руках.
К
о р н і й. Дай боже здоров'я і два коропи в ятір.
Т а р а н і О н и с ь к о. Здоров, Корнію!
К о р н і й (до Тарана). В тебе терпуга
немає?!
Т а р а н (знайшов терпуг, подає
Корнієві). Візьми!
К о р н і й.
Підгострити треба, бо тупа, як валянок.
Т
а р а н. Що воно буде?
К о р н і й.
Нічого! Подумаєш, злякали. Я вісім пудів на плечі скину, а з сапою не вправлюсь?
Дурниці! (Люто гострить сапу). Ми ще їм покажемо!
О н и с ь к о (прикладає козирком долоню
до лоба). Хто то пішов, чи не Аристарх?
К
о р н і й. І пузатому черга прийшла?
Т а р
а н. Пузаті, по-твоєму, не люди?
Входить Аристарх - у халаті, з вилами.
А
р и с т а р х (віддихується). Ну й жарище... Моє вам!
Т а р а н. Хай живе!
К о р н і й (хихикнув, крізь зуби).
Хвістіваль! Здоров!
Т а р а н. Куди
зібрався?
А р и с т а р х (люто). На
свиноферму!
О н и с ь к о. Ну й халат у
тебе... (Встав, обійшов Аристарха).
Т а р
а н. Просили ж колись дівчата з свиноферми, щоб їм по другому халату справили, а
ти кричав: "Витрати!"
А р и с т а р х.
Якби ж то знаття...
К о р н і й.
Спохватився цуцик, як хвоста врубали.
Входить Оверко.
О в е р к о (весело). Добірному товариству
моє шануваннячко!
А р и с т а р х. Чого
сяєш, як великоднє яйце?
О в е р к о. З
магазину біжу. На плаття дівчаткам набрав! Жінка догосподарювалась до того, що
діти старченятами ходять.
О н и с ь к о.
Пошиє хто?
О в е р к о. Сам. Не таке це
вже мудре діло.
Т а р а н. І то правда.
А р и с т а р х. Важкувато нам буде!..
Т а р а н. Нічого, хлопці! Через три дні
на колінах проситимуть, щоб знову помінятись... А дзуськи!..
О н и с ь к о. А проситимуть?
Т а р а н. Побачиш. Але провчити їх треба.
Договір, товариство, такий: не згоджуватись ні на що, наче не до нас мова! Марку
тримать! Ясно?
О в е р к о. Щоб не кортіло
на наше місце!
О н и с ь к о. А якщо не
попросяться?
Т а р а н. Дурний ти,
Ониську, хоч об дорогу вдар! Корову кожен видоїть, а бригадиром тепер з головою
треба бути.
А р и с т а р х. Так-то воно
так, тільки ж... (Крутить головою). Там дух дуже далекий від конторського...
(Жест).
К о р н і й. Від цього духу
габарити меншають.
А р и с т а р х.
"Меншають"! Побачимо, як ти відвикатимеш спати по двадцять годин на добу.
Т а р а н. Товариство, нам не сваритись
треба, а гурту держатися - допомагати один одному.
А р и с т а р х. Спробуємо...
О в е р к о. І кожну роботу починати з
пісні! Щоб у жінок від заздрості в носі перчило!
А р и с т а р х. А якої ж пісні співати?
О н и с ь к о. "Рідна мати..."
О в е р к о. Ні! Ні! Найбадьорішої! Щоб
радість було видно! (Співає).
Т а р а н.
Корнію, давай ти!
К о р н і й. "Если бы
парни всей земли..."
Всі підтягують.
Т
а р а н. Коли вони почують пісню і попросяться на свої місця, прикинемось, що не
чуємо...
О в е р к о. Поглухли.
Т а р а н. Попросяться вдруге, а ми ще
голосніше.
О в е р к о. І коли вже втретє
умовлятимуть...
Т а р а н. Навколішках!
О в е р к о. Тоді згодимось.
К о р н і й. Але скажемо: сидіть і не
рипайтесь більше!
О н и с ь к
|
Вакансии ведущих компаний
Все вакансии
Фараони - Коломієць Олексій
