* * * Чистий можеш буть собою, То нащо тобі броня І шолом над
головою? Не потрібна і війна. Непорочність - ось тобі броня, А невинність
- крем'яна стіна. Щит, меч і шолом - буде тобі бог. Світе, світе
безпорадний, Вся надія - угорі, Маєш сумнів - то нещадний Вихор розмете
на прі. Непорочність - се Сігор, повір, А невинність - ось небесний
двір. Там побувай і там почий. Бомб се місто не боїться, Ні
підступності, ні стріл. Хитрих мін не застрашиться, Ні пожежі, ані
стрільб. Непорочність - ось де діамант, А невинність - ось священний
град. Там побувай і там почий. Ворога в сім граді люблять, Їм
віддружують тепло, Силу для чужого гублять,- І не відають про зло. Де ж
такий чудовий, пишний град? Сам ти град, коли в душі є сад, Святому духу
храм і град. Кто сердцем чист и душею, Не нужна тому броня, Не нужен
и шлем на шею, Не нужна ему война. Непорочность - то его броня, И
невинность - алмазна стена, Щит, меч и шлем ему сам бог. О міре! Мір
безсоветный! Надежда твоя в царях! Мниш, что сей брег безнаветный! Вихрь
развеет сей прах. Непорочность - се тебе Сигор, И невинность - вот небесный
двор! Там полещи и там почій! Сей свят град бомб не боится, Ни
клеветничіих стрел, И хитрых мин не страшится, Всегда цел и не
горел. Непорочность есть то адамант, И невинность есть святый то
град. Там полещи и там почій! В сем граде и врагов люблят, Добро
воздая врагам. Для других здравіе гублят, Не только добры другам. Где ж
есть оный толь прекрасный град? Сам ты град, з души вон выгнав яд, Святому
духу храм и град.
|