ЗОЗУЛЯ ТА ДРІЗД Зозуля прилетіла до чорного
Дрозда. - Чи тобі не нудно? - питає його.- Що ти
робиш? - Співаю,- відказує Дрозд.- Хіба не
чуєш? - Я співаю частіше від тебе, проте
однаково нудно... - Так ти ж, пані, тільки те й робиш,
що, підкинувши в чуже гніздо свої яйця, з місця на місце перелітаєш, співаєш, п'єш
та їси. А я сам годую, бережу і вчу своїх дітей, а працю свою полегшую співом.
Сила: Багато хто,
занедбавши споріднену їм роботу, лише співають, п'ють та їдять. У сім гультяйстві
вони терплять їдучішу нудьгу, ніж ті, хто працює без ослабу. Співати, пити та їсти
- не робота, а лише крихітний хвостик з головного, призначеного нам діла. А хто
для того їсть, п'є та співає, щоб охочіше після відпочинку взятися до роботи, як
до покликання свого, тому ніколи нудьгувати: щодня він і працює, і відпочиває, і
се про нього приказка: "Добрій людині щодня свято". Робота наша - джерело радості.
А коли кого своя робота не звеселяє, той, звичайно, їй не родич і не її вірний
приятель, але щось біля неї любить, і як не спокійний, так і не щасливий. Але
немає нічого солодшого, як спільна для нас усіх робота. Вона є голова, світло і
сіль будь-якого окремого заняття... Щасливий той, хто поєднав любе собі заняття із
загальним. Воно є справжнє життя. І тепер можна зрозуміти таке Сократове слово:
"Дехто живе для того, щоб їсти й пити, а я п'ю й їм для того, щоб жити".
|