НА ПЕЧІ (Українська патріотична дума) Хоч пролежав я цілий свій
вік на печі, Але завше я був патріотом, - За Вкраїну мою, чи то вдень, чи
вночі, Моє серце сповнялось клопотом. Бо та піч - не чужа, українська
то піч, І думки надиха мені рідні; То мій Луг дорогий. Запорозька то
Січ, Тільки в форми прибрались вигідні. Наші предки колись задля краю
свого Труд важкий підіймали на плечі; Я ж умію тепер боронити його І
служити, не злазячи з печі. Еволюція значна зайшла від часів, Як батьки
боронились війною, - Замість куль і шабель у нових діячів Стало слово гаряче
за зброю. Може, зброя така оборонить наш край, Але з нею прекепська
робота: Ще підслухає слово якесь поліцай І в холодну завдасть патріота.
Та мене почуття обов'язків своїх Потягає служити народу; Щоб на душу не
впав мені зрадництва гріх, Я знайшов собі добру методу. Так нехай же
працюють словами й пером Ті, що мають дві шкури в запасі... І, розваживши
так, я віддався цілком Праці тій, що єдина на часі. На таємних думках
та на мріях палких Я роботу народну обмежу; Та зате ж для добра земляків
дорогих Я без мрій і хвилини не влежу. І у мріях скликаю численні
полки З тих, що стати за край свій охочі, Слово ж маю на те, щоб ховати
думки, Якщо зраджують їх мої очі. До письменства я кличу, - звичайно, в
думках, Щоб світило над нашою ніччю, Хоч, на жаль, мати книжку народну в
руках Я признав небезпечною річчю. О країно моя! я зв'язав свій
язик, Щоб кохати безпечно ідею; Але в грудях не можу я здержати крик У
годину твого ювілею. "Ще стоїть Україна! Не вмерла вона І вмирати не
має охоти. Кожна піч українська - фортеця міцна, Там на чатах лежать
патріоти". Слава ж нам! бо коли б дух народу погас, Не стерпівши свого
лихоліття, То по йому хоч зо два примірники з нас Дочекають нового
століття. Слава нам! хоч би вмерла Вкраїна колись, Її слід буде легко
шукати: А щоб краще навік ті сліди збереглись, Буде зроблено з нас
препарати. 28 жовтня 1898 р.
|