Дихання вітру
- Хочеш послухати дихання вітру? Він запитав
мене про це так невимушено, так просто, що я нітрохи не
здивувалася. - Хочу! - сказала я, дивлячись на те, як дощ
любується своїм відображенням у калюжах. - Приклади вухо до моїх
грудей... І я не засумнівалась. Очі самі закрилися, щоб не
заважати вухам. Я давно підозрювала, що в його грудях живе нестримний рух, пекучий
політ і дихання... На що схоже дихання вітру? Це як рух світла, це
як звук свободи. Дихання вітру схоже на
радість.
- А про що тепер говорить дихання
вітру? Ми стояли серед пісків. Це було далеко від дому. Це було в
Єгипті. І я знову приклала вухо до його грудей. Моє обличчя обдував гарячий вітер.
А вухо вловлювало гаряче тремтіння. Це було дихання особливого аромату.
Нестримний рух призупинився й засоромився. - Так
цікаво... Ми стояли мовчки. На що схоже дихання
вітру? На нестримний потяг облетіти всю земну кулю. А найбільше -
на гаряче дихання пустелі, у якій зачаїлася мрія.
Сьогодні всередині нього дихав дужий вітер. Потужні хвилі повітря час від часу
коливали уривчасті "Гірко! Гірко!" До його вітру долився і мій. На
що схоже дихання вітру? На щастя!
|