СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ
Твір оспівує діяння
великого князя Київського Володимира, онука Ігоря, сина Святослава, «про мужність
і хоробрість якого... слух пройшов по багатьох сторонах...» Володарював він у
Руській землі, що відома в усьому світі.
Князь
Володимир народився «славним од славних, благородним од благородних» і, «дійшовши
літ і снаги», став єдинодержцем своєї землі та підкорив собі сусідні землі. Коли
Володимир мудро і справедливо правив у Києві, «глянуло на нього всемилостиве око
благого Бога» і зажадав він стати християнином і підданих своїх до християнства
навернути. Охрестившись, прийняв християнське ім'я
Василій.
Невдовзі відбулося хрещення всієї Київської
держави і «слово євангельське землю осіяло». Рушились ідольські капища, крушились
ідоли, з'явилися замість них ікони святих.
У всій
своїй пишноті постали святі церкви, де славословили Господа пастирі духовні —
єпископи, священики та диякони. Усі люди, малі й великі, наповнили храми,
проголошуючи хвалу Ісусу Христу: «Великий єси, Господи, і чудесні діла твої, Боже
наш! Слава тобі!»
Як же не похвалити за все це
чесного і славного між земних владик «премужнього Василія [Володимира]? Адже
завдяки йому люди пізнали Господа і збулися «облуди ідольської». Заслуга його тим
більша, що він, ніколи не бачивши Христа і його апостолів та вчинених ними чудес,
поклонився розп'ятому і до сили Божої прилучився. Тому без вагань і сумнівів люди
назвали Володимира блаженним.
Подібний він до
імператора Константина Великого. Той утвердив християнську віру серед еллінів і
римлян, Володимир же — по всій Київській Русі. Отже він «однакової слави і честі
достойний».
Добрим свідком благочестя великого князя
Київського є зведена ним церква Святої Богородиці Марії, де згодом його самого
було поховано. Вельми добрим свідком став також син Володимира Георгій
[християнське ім'я великого князя Київського Ярослава Мудрого], який довершив
незакінчене батьком. Він збудував святий Храм Божій Премудрості [Софійський
Собор], прикрасивши його «золотом, і сріблом, і камінням дорогим...» Храм цей став
«дивом і славою на всі навколишні країни». Немає рівного йому «по всій півночі
земній од сходу до заходу».
Ярослав Мудрий звеличив
славний Київ і доручив його Святій Богородиці. Матері Божій звів він Церкву
Благовіщення на великих [Золотих] воротах, аби «благословлення... було і городу
сьому».
|