СУД СОЛОМОНА
Молодий цар Соломон якось уві сні
почув незнайомий голос, який сказав, щоб він просив, чого хоче в своєму житті: чи
військових подвигів, чи золота й багатства, чи влади над усіма народами, чи
довгого життя. І пообіцяв, що збудеться все, що б він не
побажав.
Соломон замислився і сказав, що не хоче він
ні військової слави, ні багатства, ні влади, а хоче єдиного: стати мудрим. «Хай
серце моє буде розумним, а розум добрим, щоб я міг відрізняти добро від зла і бути
справедливим суддею».
І сказав до нього голос: «Хай
буде так». І став Соломон наймудрішим поміж людей.
І
через те, що був мудрим, він став могутнім володарем і здобув велике багатство, і
підкорилися йому всі народи, і прославився Соломон на весь
світ.
По всій землі говорили про його велику мудрість
і справедливість.
Стали приходити до нього люди, щоб
він розсудив їх, вирішив їхні суперечки.
Якось
прийшли до нього дві жінки й принесли немовля, котрому не було ще й
місяця.
Одна з жінок звернулася до царя і сказала, що
вони жили в одному домі, в одній кімнаті. У неї народився син і в другої жінки так
само. В усьому домі, крім них, нікого не було. Вночі син тієї жінки помер, і вона
підклала його їй, а собі забрала живого.
На це друга
жінка закричала, що це брехня, її син живий, а тої —
мертвий.
Соломон звелів, щоб йому подали меча. Потім
наказав воїнові, аби той взяв дитя і розітнув навпіл, а потім віддав кожній жінці
по половині.
Перша жінка злякалася, закричала, почала
просити, щоб дитину не вбивали, а віддали другій — тільки б син залишився
живий.
А друга спокійно сказала цареві, що його
рішення справедливе: «Нехай не дістанеться цей малюк ні їй, ні
мені!»
Соломон зупинив воїна і наказав віддати
хлопчика тій жінці, котра його пожаліла — вона і є його справжня
мати.
Дитину віддали матері, і та притисла її до
серця. А брехуху вигнали з ганьбою геть. Так розсудив Соломон, мудрий і
справедливий.
|